Перша друкована книга українського автора (7 лютого 1483 р.)

Як відомо, в середині ХV століття Йоганн Гутенберг сконструював перший в Європі друкарський станок; книгодрукування швидко поширилося у західних країнах, стало одним із могутніх чинників епохи Просвітництва. До Східної Європи друкарський станок прийшов через більш як 100 років; так, у Москві першу книгу було надруковано 1563 року; в ті самі часи запрацювала Острозька друкарня.

Мало відомо, однак, що задовго до цього і невдовзі після винаходу Гутенберга в Римі була надрукована книга (на латині) під назвою «Прогностичні міркування щодо поточного 1483 року магістра Георгія Дрогобича з Русі, доктора філософії і медицини». Це була перша друкована книга українського автора. На сьогодні у світі залишилося всього три примірники «Прогностичних міркувань…» (в Україні — жодного), які вже кілька століть циркулюють серед європейських раритетів і згадуються у каталогах першодруків. Так, у каталозі Мюнхенської антикварної фірми за 1896 рік написано: «Оця перша книжка автора з Русі, досі невідома, є вельми рідкісна, унікальна. Вона особливо важлива не тільки з огляду на автора, але також і за своїм змістом». (За Юрієм Дупленком, «Українознавство», 2003.)

За змістом «Прогностична оцінка поточного 1483 року»— це астрологічний календар.На основі аналізу взаємного розташування небесних світил і оцінки різних небесних явищ автор робить передбачення про земні події.

На початку «Прогностика…» вміщена віршована присвята Юрія Дрогобича тодішньому римському папі Сикстові IV. Вступний вірш-присвята написаний елегійним дистихом (поєднання гекзаметра з пентаметром). Юрій Дрогобич турбується долею людського роду, оспівує розум, який людину «звеличує над світом», дає їй «могутню владу».

У трактаті автор подає також відомості з різних природничих наук. Зокрема, визначено з точністю до години і хвилини час двох майбутніх місячних затемнень і фаз Місяця впродовж усього року, подано певні вказівки про видимий рух планет. Заслуговують на увагу наведені у книжечці відомості з географії.

Ще у вступі Юрій Дрогобич надзвичайно сміливо, як для його часу, однозначно стверджує пізнаваність Світу:

«Хоч і далекі від людей простори неба, та не такі віддалені від розуму людського. Ми знаємо із наслідків про їхні причини, а з цих останніх наслідок пізнаємо».