На допомогу учневі

ОСНОВНІ РОЗДІЛИ НАУКИ ПРО МОВУ

Розділ науки про мову	Що вивчає розділ	Мовна одиниця
Фонетика Орфоепія Графіка Орфографія Лексикологія Фразеологія Будова слова Словотвір Морфологія Синтаксис Пунктуація Стилістика	Звуки мовлення Правила вимови Знаки письма Правила написання слів Слова, їхнє значення і вживання Стійкі сполучення слів (фразеологізми) Значущі частини слова Способи творення слів Частини мови Будова словосполучення й речення Правили вживання розділових знаків Стилі мовлення	Звуки мови і мовлення (фонема) Звуки мови і мовлення Графічні знаки (букви, розділові знаки). Слово (лексема). Корінь, префікс, суфікс, закінчення (морфеми). Словосполучення й речення

Схеми морфологічного розбору

Іменник

1. Початкова форма.
2. На яке питання відповідає в реченні.
3. Істота чи неістота.
4. Власна чи загальна назва.
5. Конкретне чи абстрактне значення, збірне, речовинне.
6. Рід, число, відмінок, відміна, група (тверда, м’яка, мішана).
7. Спосіб творення (якщо це похідне слово).
8. Правопис.
9. Синтаксична роль у реченні.

Прикметник

1. Початкова форма.
2. На яке питання відповідає в реченні.
3. Розряд за значенням: якісний, відносний чи присвійний.
4. Форма: повна чи коротка.
5. Для якісних – ступінь порівняння.
6. Група: тверда або м’яка.
7. Рід, число, відмінок.
8. Спосіб творення, якщо слово похідне.
9. Особливості правопису.
10. Синтаксична роль у реченні.

Числівник

1. Початкова форма.
2. На яке питання відповідає в реченні.
3. Розряд за значенням: кількісний (дробовий, збірний), порядковий.
4. Група за будовою: простий, складний чи складений.
5. Рід, число (якщо є), відмінок.
6. Спосіб творення, якщо слово похідне.
7. Правопис.
8. Синтаксична роль у реченні.

Займенник

1. Початкова форма.
2. На яке питання відповідає
3. Розряд за значенням: особовий, зворотний, присвійний, вказівний, означальний, питальний, відносний, неозначений, заперечний.
4. Рід, число, відмінок.
5. Спосіб творення.
6. Синтаксична роль.

Дієслово

1. Початкова форма.
2. На яке питання відповідає.
3. Дієслівна форма: інфінітив, особова форма, родова, безособові дієслова, дієслова на –но, -то, дієприкметник, дієприслівник.
4. Перехідне чи неперехідне.
5. Вид.
6. Спосіб: дійсний, умовний, наказовий.
7. Час, проста чи складена форма.
8. Якщо теперішній чи майбутній час, визначити особу та число.
9. Якщо минулий час, умовний спосіб, то треба визначити рід в однині.
10. Дієвідміна.
11. Якщо дієприкметник, то назвати такі ознаки: активний чи пасивний, час, вид, рід, число, відмінок.
12. Якщо дієприслівник, то назвати такі граматичні ознаки: час, вид.
13. Особливості творення.
14. Правопис.
15. Синтаксична роль.

Прислівник

1. На яке питання відповідає.
2. Розряд за значенням: означальний, обставинний (місця, часу…).
3. Для якісно-означальних – ступінь порівняння.
4. Спосіб творення, від якої частини мови утворений.
5. Правопис.
6. Синтаксична роль.

Прийменник

1. Службова частина мови.
2. Група за походженням: первинний, вторинний.
3. Група за будовою: простий, складний, складений.
4. З якою відмінковою формою вживається.

Сполучник

1. Службова частина мови.
2. Розряд: сурядний, підрядний.
3. За вживанням: одиничний, парний, повторюваний.
4. Група за будовою: простий, складний, складений.
5. Правопис.
6. Синтаксична роль.

Частка

1. Службова частина мови.
2. Група за значенням і вживанням.

Вигук

1. Окрема частина мови, що виражає емоції. Волевиявлення, звукові реакції мовця, етикет.
2. Розряд за значенням: емоційний, спонукальний, звуконаслідування, звертання до тварин, мовний етикет.
3. Роль у реченні, розділові знаки при вигуку.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЧАСТИН МОВИ

СЛОВО. СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ. РЕЧЕННЯ.

ГОЛОСНІ ТА ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

В українській мові шість голосних звуків - [а], [о], [у], [е], [и], [і]. Найістотнішою ознакою розрізнення голосних звуків є зміна об'єму й форми ротової порожнини, зумовленої рухами губ і язика. За роботою губ українські голосні переділяються на лабіалізовані, під час вимови яких губи заокруглюються і витягуються вперед ([о], [у]), і нелабіалізовані, що утворюються без активної участі губ ([а], [е], [і], [и]).

Голосні звуки [а], [о], [у] можуть вживатися і після твердих, і після м'яких, [и] - лише після твердих.

Приголосних звуків в українській мові 32. Вони утворюють пари за дзвінкістю - глухістю і за твердістю - м'якістю.

Дзвінкі: [б], [д], [дж], [г], [ґ], [з], [з'], [ж], [дз], [дз'];

Глухі: [п], [т], [ч], [к], [х], [с], [С], [ш], [ц], [ц'], [ф].

Глухий звук [ф] не має відповідного дзвінкого.

М'які: [д'], [ті, [з'], [сі, [л'], [н'], [ц'], [дз'], [й], [р'].

Тверді: [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ц], [дз], [р], [б], [п], [в], [м], [ф], И, М, [к], [х], [ж], [дж], [ч], [ш].

М'який звук [й] не має відповідного йому твердого. Тверді приголосні [б], [п], [м], [в], [ф], [г], [г], [к], [х], [ж], [ч], [ш], [дж] не мають відповідних їм м'яких, але перед [і] напівпом'якшена їх вимова є орфоепічною нормою сучасної української літературної мови.

До губних приголосних належать [б], [п], [м], [ф], [в].

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ СЛІВ