неділя, 27 березня 2016 р.

Золотий вік українського театру

Театр корифеїв – одна з найяскравіших сторінок українського театру. Фактично це перший професійний театр в Україні. Офіційно прийнято вважати, що театр засновано в 1882 році в Єлисаветграді (нині Кіровоград). У 1881 році український театр під керуванням Марко Кропивницького відокремився від російського і польського, а через рік був заснований «Театр корифеїв».
Слово «корифей» – грецького походження, що означає «керівник хору» або «заспівувач». Іншими словами, так елліни звали художнього керівника драми. М. Кропивницький був особистістю неабиякою. Його феноменальний творчий талант дав Україні драматурга, режисера, актора, композитора, музиканта, художника, педагога і відмінного керівника. І читець, і жнець, і на дуді грець, художній керівник підібрав блискучу трупу тих років. Серед акторів театру були вихідці з сім’ї Тобілевичів: Іван Карпенко-Карий (актор і драматург), Панас Саксаганський (актор), Микола Садовський (актор) і Марія Садовська-Барілотті (актриса і співачка). Цікаво, що перший український театр довгий час залишався й кращим – Кропивницький зумів підібрати людей так, що їх особистий творчий потенціал не затьмарював інших акторів, але доповнював їх. 
Театр корифеїв не носив суворої спрямованості – в репертуарі були і трагедія, і комедія. Однак національні сцени завжди показували головне: хоч народ і залишався жебрачим і пригнобленим, він, тим не менш, залишився нескореним і живим. Російський уряд безліч разів забороняв вистави, а найбільш серйозні твори цензори взагалі намагалися не пропускати на сцену. Комічні ж постановки пропускалися легко.
На момент заснування театру його репертуар був невеликим – постановки за творами Івана Котляревського, Тараса Шевченка та Григорія Квітки-Основ’яненка «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник», «Назар Стодоля», «Шельменко-денщик» і «Сватання на Гончарівці». Надалі репертуар розширився за рахунок постановок драматургії Марко Кропивницького, Михайла Старицького та Івана Карпенка-Карого. Вони й режисерували свої власні роботи, і грали в них. Серед найвідоміших робіт театру – постановки «Запорожець за Дунаєм», «Катерина», «Галька», «Продана наречена» і відома «Енеїда» І. Котляревського. Своєрідним бунтом й незаперечною перемогою на сцені стала постановка «Ревізор» Миколи Гоголя українською мовою в 1907 році. Домогтися дозволу на постановку і перевести комедію зміг Садовський, він же грав роль Городничого. Театр показував не просто акторську гру, він радував публіку хоровим співом, виступами танцювальних ансамблів, сценами музичного та вокального характеру. Це був самий свіжий, не схожий ні на що погляд на театр, який задав тон його розвитку наступним поколінням.
Цікаво, що в 1885 році театр розділився на дві паралельні групи – щоб реалізувати свій творчий потенціал повною мірою, драматурги змушені були піти на такий крок. Частина колективу залишилася з засновником руху, частина пішла зі Старицьким. 
27 жовтня 1882 р. на сцені міського театру в Єлисаветграді Марко Кропивницький поставив драму «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, головну роль у ній виконувала Марія Заньковецька. Так розпочалась історія українського професійного Театру корифеїв. Його діяльність була пов’язана з іменами братів Тобілевичів – Іваном Карпенком-Карим, Миколою Садовським і Панасом Саксаганським та їхньою сестрою – Марією Садовською-Барілотті, Марком Кропивницьким і Михайлом Старицьким, Марією Заньковецькою, Любов’ю Ліницькою, Ганною Затиркевич-Карпинською та іншими видатними акторами. Вони були справжніми подвижниками національного драматичного мистецтва.

неділя, 20 березня 2016 р.

Ведучі СТБ до Дня народження Ліни Костенко





неділя, 13 березня 2016 р.

Педагогічні погляди А.С.Макаренка

  • Перша стратегічна лінія його світогляду — віра в педагогіку, її випереджуючу функцію в розвитку дитини, підлітка, юнака. Він постійно підкреслював, що справжня педагогіка живиться самим життям.
  • Для кожної епохи і для кожного покоління, вважав А. С. Макаренко, мета виховання повинна визначатися діалектично, тобто її потрібно знаходити у вимогах суспільства в даний час.
  •  У  гармонії суспільного та особистого інтересів він бачив щастя людини і суть виховання. Виховання в колективі він розглядав як метод, спільний для всіх і який у той же час дає можливість розвиватися кожному.
  • Гуманізм полягає не в красивих словах і деклараціях, а у відповідальності, повсякденній реальній роботі зі створення нормальних умов для здорового побуту, навчання, праці, освоєння професії, фізичного зростання і духовного росту молодої людини.
  • "Колектив учителів і колектив дітей, — писав Макаренко, — це не два колективи, а один колектив, і перш за все колектив педагогічний".
  • За Макаренком, "дисципліна — це перш за все не засіб виховання, а результат, і вже потім вона стає засобом". Дисципліна формується повагою до колективу, захопленістю навчанням, працею.
  • "Виховати людину, — писав А. С. Макаренко, — значить виховати перспективні шляхи досягнення завтрашньої радості".
  • "Потрібно йти назустріч постійному прагненню дітей до гри".
  • "Виховання дітей — це легка справа, коли вона робиться без нервів, на основі здорового, спокійного, нормального, розумового і веселого життя".
  • В основу виховання колективу і особистості А. С. Макаренко ставив колективну працю, органічно поєднану з навчанням, грою, спортом.
  • Багато уваги приділяв Макаренко питанням фізичного й естетичного виховання дітей і молоді. На першому місці повинне стояти завдання — випустити здорове покоління.
  • Значним внеском у педагогічну науку є вчення Макаренка про батьківський авторитет, основою якого є життя і праця батьків. Він дав глибокий аналіз різних типів авторитету (придушення, відстані, чванства, педантизму, резонерства, любові, доброти, дружби, підкупу).
  • А. С. Макаренко вважав, що хороших людей можуть виховати лише щасливі батьки. Якщо до шести років дитина виховувалася правильно і в ній виховані певні звички активності і гальмування, то на таку дитину ніхто не вплине погано. Дуже шкідливо впливають на дітей сварки і роздратованість у сім'ї — ознака розпущеності, відсутності дисципліни, недоліків у світогляді. 


четвер, 10 березня 2016 р.

Устим Кармалюк – подільський месник за кривди народні

На Поділлі постать Устима Кармалюка є найвідомішою і найбільш шанованою в національній пам’яті українців. Останнім гайдамакою називали Кармалюка дослідники його повстанської епопеї, що тривала понад 20 років і охопила Поділля, частину Київщини і Бессарабії.
Його образ оспіваний і у народних піснях:
За Сибіром сонце сходить...
Хлопці, не зівайте:
Ви на мене, Кармалюка,
Всю надію майте!
Повернувся я з Сибіру,
Та не маю долі,
Хоч, здається, не в кайданах,
А все ж не на волі.
Маю жінку, маю діти,
Та я їх не бачу!
Як згадаю про їх долю —
Сам гірко заплачу!
Куди піду, подивлюся —
Скрізь багач панує,
У розкошах превеликих
І днює, й ночує.
Убогому, нещасному —
Тяжкая робота
А ще гіршая неправда —
Вічная скорбота!
Зібрав собі славних хлопців...
Що ж кому до того?
Засідаєм при дорозі
Ждать подорожнього.
Чи хто іде, чи хто їде,
Так час нудно ждати,
Що не маю пристанища,
Ані свої хати.
Асесори, ісправники
За мною ганяють, —
Більше ж вони людей вбили,
Як я гріхів маю!
Зовуть мене розбійником,
Що людей вбиваю, —
Я багатих убиваю,
Бідних награждаю.
З багатого хоч я візьму,
Убогому даю;
А так гроші розділивши,
Гріха я не маю.


середа, 9 березня 2016 р.

Тарас Шевченко – провісник нового життя, народний пророк, титан духу.

Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими, босими ногами,
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами-сльозами.

Він перед нами стоїть, як світоч.
Він перед нами горить і світить.
Він перед нами, він серед нас,
Бо допалав він, але не згас…

В грудях народу - у кожній жилці,
В гаях народних – у кожній гілці,
У кожній хвильці твого Дніпра
Цвіте твій голос і не вмира.

Твій голос повнить пшеничний колос,
Бо те, за що діди боролись,
Твій сон щасливий, зоря твоя,
Велика, вольна, нова сім’я.

В похилій хаті, край села,
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасові дала

Кріпачка – мати ,вбита горем.


пʼятниця, 4 березня 2016 р.

Оксана Пахльовська "Це вечір був. І вулиця вже темна..."


Це вечір був. І вулиця вже темна.
Старий ліхтар. І вітер. І озон.
Збирався дощ. Ти грав мені Шопена.
Лілові очі мружив горизонт.

І срібний клен під вікнами хитався.
Світився дощ крізь сутінки завіс.
Скляний собор із музики і сліз
прозорим дзвоном в тиші осипався.

Хтось запалив високі канделябри.
Крізь темні хмари музику почув.
А вітер кидав у вікно троянди,
вологі від весняного дощу.

На карті смутку контури стирались.
Пробило північ з вежі дзигаря.
Над кожною свічею загоралась
злотиста й тиха в сутінках зоря.

А хтось над нами плакав і моливсь.
І в ніч пішов. А голос той зостався.
Прозорим дзвоном в тиші осипався
скляний собор із музики і сліз.

четвер, 3 березня 2016 р.

Всесвітній день письменника

За рішенням конгресу Міжнародного ПЕН-клубу від 1986 року 3 березня відзначається Всесвітній день письменника

Як найвідоміші у світі письменники створювали свої шедеври...
У кожної творчої людини, а особливо у майстрів пера, є свої напрацьовані роками методи створення шедеврів. До вашої уваги цікаві факти про письменників:
Розпочинаючи роботу  над своїм новим твором, Оноре де Бальзак закривався в кімнаті на кілька місяців, щільно закривав вікна, щоб у його кабінет не проникало денне світло. Так він писав при свічках, одягнений в халат, по 18 годин щодня.
А Вольтер одночасно писав по кілька творів. Сідаючи за робочий стіл, він, залежно від настрою, брав певний рукопис і продовжував над ним працювати.
Жуль Верн витрачав багато годин на день на вивчення наукової літератури, виписуючи цікаві факти на спеціальні картки. Складеній ним картотеці могло б позаздрити і вчене товариство: в ній було більше 20 000 карток.
А ось небезпечний факт з цікавих фактів про письменників:
Напевно, усім відома легенда про середньовічного швейцарського лучника Вільгельма Телля: він, за непослух німецькому наміснику, був змушений стріляти в яблуко, розміщене на голові власного сина, і Телль не промахнувся. Надихнувшись цією історією, американський письменник Вільям Берроуз на одній з вечірок захотів здивувати гостей. Він поставив склянку на голову своїй дружині Джоан Воллмер і вистрілив з пістолета – від кулі в голову дружина померла.

Оноре де Бальзак

Франц Кафка був дуже скромною людиною. Все, що він писав, він майже не публікував, зате обов’язково читав вголос трьом своїм празьким друзям. Будучи змореним тяжкою хворобою, він попросив свого друга на ім’я Макс Брод спалити після його смерті всі його роботи, включаючи кілька незакінчених романів. Брод це прохання не виконав, а, навпаки, – забезпечив публікацію творів, що принесли Кафці всесвітню славу посмерно.
Свою першу книгу «Гаррі Поттер і філософський камінь» Джоан Роулінг закінчила в 1995 році. Літературний агент, який погодився її представляти, посилав рукопис у 12 видавництв, але скрізь його відхилили. Тільки через рік рукопис прийняло  маленьке лондонське видавництво Bloomsbury, хоча його головний редактор навіть після схвалення книги був упевнений, що Роулінг не заробить багато на дитячих книгах, і радив знайти їй постійну роботу.

вівторок, 1 березня 2016 р.

"Весна підніме келихи тюльпанів..." Ліна Костенко


Щасливиця, я маю трохи неба
І дві сосни в туманному вікні.
А вже здавалось, що живого нерва, 
Живого нерва не було в мені!
Уже душа не знала, де цей берег, 
Уже втомилась від усіх кормиг.
У громі дня, в оркестрах децибелів
Ми вже були як хор глухонімих.
І раптом, — Боже! – після того чаду
І тарапати, рівної нулю, —
Я чую дощ.
Він тихо плаче правду, 
Що я когось далекого люблю.
І чую тишу. І співають птиці.
Проходять люди гарні і незлі.
В пахучій хмарі дощової глиці
Стоїть туман, як небо на землі.
Пасуться тіні вимерлих тарпанів, 
Навшпиньки ходять сутінки і сни.
Весна підніме келихи тюльпанів, — 
За небо вип’ю і за дві сосни!

понеділок, 29 лютого 2016 р.

Традиції, пов'язані з 29 лютого

Помиляється той, хто вірить у забобони, пов'язані з високосним роком. Високосні роки зовсім не такі жахливі, як вважають забобонні люди, і факти це підтверджують: природних катастроф та інших бід і нещасть у такі роки аж ніяк не більше ніж у "звичайні".  Утім, і сьогодні є люди, які переконані: саме 29 лютого - найжахливіша і найнебезпечніша дата у високосному році, коли в житті і так все йде шкереберть. Саме тому вони намагаються не призначати на цей день ані весіль, ані переїздів, і взагалі не планувати жодних важливих справ. 
У наших далеких предків забобони були особливо поширеними, годі й казати: у них 29 лютого асоціювалося виключно з напастями. Так, стародавні слов'яни вважали, що це - день появи Злого Касіяна, зустріч з яким простому смертному нічого доброго не обіцяє: мовляв, від одного погляду Касіяна можна залишитись і без здоров'я, і без достатку.  29 лютого люди намагалися з дому не виходити, навіть худобу на пасовище не виганяли. 
В народних приповідках і легендах Київщини та Лівобережжя цей святий виглядає понурим і злим чоловіком. «Чому ти Касіяном дивишся!» — кажуть дітям, що дивляться на людей з-під лоба. «Касіян оком накинув — не буде з цього народженого добра!» — цей вираз найчастіше застосовується до телят, лошат та інших свійських тварин, які народилися в Касіянів день.
Щодо погоди, то спостерігають: якщо на Касянів день багато снігу, то буде велика повінь. Якщо собаки катаються — до снігу, а то й до хурделиці.
А ось Шотландія поставилася до цього дня по-своєму. У 1288 року там був прийнятий закон, який дав можливість жінкам свататися до чоловіків, причому робити це дозволялося тільки 29 лютого, за умови, що з-під сукні, яку одягне на сватання дівчина, буде видно кромку спідньої сорочки, зшиту із багряної фланелі. Чоловіка, який відповідав відмовою, карали штрафом у розмірі одного фунта. Від покарання звільняли лише тих, у кого вже були наречені. Сьогодні цей закон має символічне значення. Але традиція, яка спочатку зародилася в V столітті в Ірландії, збереглася: в скандинавських країнах 29 лютого досі вважається єдиним днем, коли жінка може запропонувати руку і серце чоловікові. І, між іншим, настання цієї дати з нетерпінням чекають багато мешканок європейської півночі. 
29 лютого не раз ставав днем знаменних історичних подій. Ось лише деякі з них. У 1504 році Христофор Колумб, знаючи про повне місячне затемнення, яке повинно було відбутися 29 лютого, зумів обдурити аборигенів Ямайки, які відмовилися постачати європейцям продукти харчування. Мореплавець пригрозив їм тим, що якщо вони і надалі будуть так поводитись, іспанський бог забере в них місяць. І коли затемнення сталося, збожеволілі від жаху індіанці впали до ніг Колумба. Продуктове постачання відновилося. 29 лютого 1860 року завершився судовий процес у справі сумнозвісного німецького теолога Вільгельма Бруно Лінднера (Wilhelm Bruno Lindner), якого звинуватили у крадіжці цілої низки найцінніших творів мистецтва і рукописів з університетської та міської бібліотек Лейпцига. Він був засуджений до шестирічного ув'язнення. 29 лютого 1916 року американський інженер-будівельник Артур Хейл запатентував розроблену ним модель "конюшинової" розв'язки, яка забезпечує відсутність перетину проїжджих частин автомагістралей. 29 лютого 2004 року фільм "Повернення короля", заключна картина кінотрилогії "Володар кілець" новозеландського режисера Пітера Джексона, завоював всі 11 "Оскарів", на які він був номінований. Це - рекордна кількість нагород Американської кіноакадемії для одного фільму. До того моменту за всю історію кінематографа таку ж кількість статуеток зуміли отримати лише дві стрічки: "Бен-Гур" Вільяма Уайлера і "Титанік" Джеймса Кемерона. 
Як кажуть забобонні люди, немає нічого страшнішого за народження 29 лютого: ніби на людей, які побачили світ цього дня, чекають лише хвороби та нещастя. Утім, серед таких "невдах" опинились уславлені у світі меценат, колекціонер та покровитель художників та музикантів, герцог Альбрехт V Баварський, видатний італійський композитор Джоаккіно Антоніо Россіні, легенда американського джазу та свінгу Гленн Міллер, американський астронавт Джек Роберт Лусма, радянський спортсмен та олімпійський чемпіон з боротьби у важкій вазі Іван Богдан, німецька акторка Ванесса Юнґ. За даними статистики, шанс народитись 29 лютого - приблизно 1 до 1500. Однак коли святкувати свій день народження тим, хто цей шанс таки отримав? Знаний німецький афорист Ґеорґ Крістоф Ліхтенберґ вирішив допомогти таким людям. У своєму есе "На втіху нещасним, які народились 29 лютого" він запропонував детальну схему святкування для "невдах" на кожен рік. Наприклад, той, хто з'явився на світ до шостої ранку, може відзначати день народження 28 лютого. Тому, хто народився наприкінці доби, краще відзначати своє свято 1 березня. А той, хто народився у проміжку між шостою ранку та опівднем, спочатку два роки святкують 28 лютого, а на третій рік - 1 березня. Потім цикл повторюється. Для тих, хто народився у проміжку між 12 годиною та 18 годиною, графік такий: перший рік - 28 лютого, наступні два - 1 березня, а там вже знову 29 лютого.

Матеріали з сайту: http://ukr.obozrevatel.com/


четвер, 25 лютого 2016 р.

145 років від Дня народження Доньки Прометея


                                                 Стояла я і слухала весну,
                                                 Весна мені багато говорила, 
                                                 Співала пісню дзвінку, голосну 
                                                 То знов таємно-тихо шепотіла.

                                                 Вона мені співала про любов,
                                                 Про молодощі, радощі, надії, 
                                                 Вона мені переспівала знов
                                                 Те, що давно мені співали мрії


неділя, 21 лютого 2016 р.

21 лютого - День рідної мови




Усі найголовніші іноземні мови можна вивчити за шість років, 
але для вивчення своєї недостатньо цілого життя. 
Вольтер



пʼятниця, 19 лютого 2016 р.

ЦІКАВО ПРО УКРАЇНСЬКИЙ ТРИЗУБ

19 лютого 1992 року Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб України.
Цікаві факти про тризуб:
1. Найбільший в Україні тризуб розташовується в Івано-Франківській області. Він був викладений з білого каменю в 1992 році на схилі гори. Під гербом викладено рік і слово “воля”. Автором цього витвору став колишній вояк УПА Анастасій Козак, який таким чином вирішив вшанувати своїх побратимів. Місце він обрав не випадково – саме тут відбувались жорстокі бої між повстанцями сотні Пилипа Орлика та більшовиками. Анастасію довелось добре попрацювати: герб достатньо великий, на нього пішло дві вантажівки каменю, який він переносив вручну в двох сумках (а на той час йому було вже 70 років). Навколо тризуба висаджені смерічки і туї, а фундамент обладнаний канавами, щоби каміння не змістилось. Сьогодні за пам'яткою доглядають місцеві школярі.
2. Тризуб – це відображення Рарога – вісника небесної справедливості,  сокола, який летить з висоти донизу. В багатьох древніх цивілізаціях цей птах асоціювався з чимось високим: у стародавньому Єгипті – це був символ Сонця, в Монголії сокіл знищив “сонячного перевертня”, перси асоціювали його з царською владою, індіанці та слов'яни називали так доблесних воїнів. У вруваннях наших предків саме сокіл сидів на верхівці світового дерева. Тому дехто вважає, що саме падаючий вниз сокіл став прототипом родового гербу Рюриковичів. 
3. Тризуб – язичницький символ. Рідновіри розповідають, що малий герб (Тризуб, Триглав, Трійця) – симол Божественного світу. Тому князі брали його за ознаку влади, проголошуючи себе намісником Бога на землі.
4. У тризубі зашифровано цифру 3 (яка колись позначалась літерою Ш). Число три з поконвіку означало Божественний порядок. Наприклад у єгиптян воно асоціювлось із Тріадою: поєднанням двох елементів, що веде до появи третього. В їхньому розумінні світ складаєтсья з трьох рівнів: небесний, земний і підземний; людина має три аспекти: дух, душа і тіло; в кожному явищі є три стадії: виникнення, розгортання, знищення.

четвер, 18 лютого 2016 р.

Софія Русова і її педагогічна концепція



Велике слово – школа! Се скарб найкращий кожного народу, се ключ золотий, що розмикає пута несвідомості, се шлях до волі, до науки, до добробуту. У вселюдськім житті тільки той народ і бере перемогу, який має найкращу школу.
Софія Русова

Софія Русова - український педагог, літературознавець, прозаїк,громадська діячка, одна із піонерок українського жіночого руху. Народилася 18.02.1856 р. в місті Олешня Чернігівської губернії.
Найважливіші принципи педагогічної концепції Русової:
Центральне місце в багатогранній педагогічній спадщині вченої займає концепція української національної системи освіти і національного виховання, в межах якої отримали своєрідну інтерпретацію найважливіші, фундаментальні теоретико-методологічні проблеми — мета, завдання, зміст, методи, принципи, форми освіти, навчання й виховання.
Ідея національного виховання — головна й визначальна в педагогічній концепції С.Русової, яка в методологічному плані набуває основної й найважливішої закономірності розвитку теорії і практики освіти, школи, виховання.
У центрі педагогічної концепції вченої перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами.
Головне завдання виховання — забезпечення розвитку відзначених чинників, а також національної самосвідомості і загальнолюдської моралі; формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, здатної до свідомого суспільного вибору і збагачення інтелектуального, духовного, економічного, соціально-політичного і культурного потенціалу свого народу.
Джерело: Wikipedia

четвер, 11 лютого 2016 р.

Гоголь і доля його "Мертвих душ"

У ніч з 11 на 12 лютого 1852 року Гоголь спалив другий том своїх "Мертвих душ"...

Останні чотири роки свого життя Гоголь прожив в Москві, в будинку на Нікітському бульварі. Саме там, за переказами, він спалив другий том «Мертвих душ». Будинок належав графу А. П. Толстому, який прихистив у себе вічно невлаштованого і самотнього письменника і робив все для того, щоб він відчував себе вільно і зручно. 
За Гоголем доглядали, як за дитиною: обіди, сніданки і вечері подавали куди і коли йому було завгодно, прали одяг і навіть розкладали його до комода. При ньому, крім домашньої прислуги, був молодий слуга Семен, розторопний і відданий. У флігелі, де жив письменник, завжди стояла незвичайна тиша. Він ходив з кутка в куток, сидів, писав або катав хлібні кульки, які, як він говорив, допомагали йому зосередитися і вирішувати складні завдання. Але, незважаючи на сприятливі умови для життя і творчості, в будинку на Нікітському бульварі вибухнула остання, дивна драма в житті Гоголя. 
Багато з тих, хто особисто знав Миколу Васильовича, вважали його людиною потайливою й таємничою. Навіть друзі та шанувальники його таланту відзначали, що він був схильний до лукавства, обманів і містифікацій. І на прохання самого Гоголя висловитися про нього, як про людину, відданий його друг Плетньов, відповів: «Істота потайна, егоїстична, пихата, недовірлива і всім жертвує для слави ...» 
Гоголь жив своєю творчістю, заради неї він прирік себе на бідність. Все його майно обмежувалося «найменшою валізою». Другий том «Мертвих душ», головна праця життя письменника, результат його релігійних пошуків, повинен був бути скоро завершений. Це була праця, в який він вклав всю правду про Росію, всю свою любов до неї. «Праця моя велика, мій подвиг рятівний», - говорив Гоголь друзям. Проте в житті письменника настав переломний момент ... 
Почалося все в січні 1852 року, коли померла Є. Хомякова. Він вважав її гідною жінкою. І після її смерті зізнався своєму духівникові, протоієрею Матфею (Костянтинівському): «На мене знайшов страх смерті». З цього моменту Микола Васильович постійно думав про смерть, скаржився на занепад сил. Все той же батько Матвій вимагав від нього залишити літературні праці і, нарешті, подумати про свій духовний стан, стримати свій апетит і почати постити. Микола Васильович, прислухаючись до порад духівника, став постити, хоч і не втратив звичайного свого апетиту, тому страждав від нестачі їжі, ночами молився, спав мало. 
З точки зору сучасної психіатрії можна припустити, що у Гоголя був психоневроз. Подіяла на нього так сильно смерть Хомякової або ж була ще якась причина для розвитку у письменника неврозу - невідомо. Зате відомо, що в дитинстві у Гоголя були напади, які супроводжувалися тугою і депресією, настільки сильними, що одного разу він сказав: «Повіситись або потонути здавалося мені як би схожим на якісь ліки і полегшення». А в 1845 році в листі до Н.М. Язикова Гоголь писав: «Здоров'я моє стало поганенько ... Нервове тривожне занепокоєння ... лякають мене самого ». 
Можливо, що саме це підштовхнуло Миколу Васильовича зробити найдивніший вчинок у його біографії. У ніч з 11 на 12 лютого 1852 року він покликав до себе Семена і наказав принести портфель, в якому зберігалися зошити з продовженням «Мертвих душ». Під благання слуги не губити рукопис, Гоголь поклав зошита в камін і підпалив їх свічкою, а Семену сказав: «Не твоє діло! Молись! » 
Вранці Гоголь, мабуть, сам вражений своїм поривом, сказав графу Толстому: «Ось, що я зробив! Хотів було спалити деякі речі, давно на те приготовані, а спалив все. Як лукавий сильний - ось він до чого мене посунув! А я було там багато ділового усвідомив і виклав ... Думав розіслати друзям на пам'ять по зошиті: хай би робили, що хотіли. Тепер все пропало ».

понеділок, 8 лютого 2016 р.

"Повчання дітям" Володимира Мономаха - перший у Давній Русі дидактично-художній твір

Основні повчання Володимира Мономаха

  • «Не забувати убогих та якщо можете, по силі нагодуйте їх і подавайте милостині безбатченкам. Та вдову обороніть, не дайте більш дужим згубити людину. Ким би він не був, невинний чи винуватий перед вами, не губіть та не веліть позбуватися його; якщо і провинився хто в смерті, не плюндруйте християнської душі.» — цим він каже,що не важливо від ситуації,роду,положення у суспільстві,потрібно завжди залишатися людиною,допомагати оточуючим! Я впевнена,що у нашому житті все підвладно закону «бумеранга» — щоб ти не зробив,погане,чи хороше,воно до тебе повернеться. Тому з цим повчанням я повністю згодна!
  • «Якщо, все ж таки, вам прийдеться цілувати хрест перед братами рідними або перед будь-ким, то насамперед запитайте власного серця, на чому ви спроможетеся стояти непохитно, і тільки-тільки після цього цілуйте. А давши клятву, не переступайте її, бо ви згубите душу свою.» Думаю це значить,що прийнявши якесь рішення та пообіцявши щось собі чи комусь іншому,потрібно цього дотримуватись і виконувати.
  • «Повік-віків не майте гордощів у серці своєму і у розумі, а проголосіть : сьогодні я живий, а завтра помру; усі ми смертні.» Це висловлювання мені подобається більша за все,через те,що воно втілює мої рідні думки. Завжди дотримувалась правила убивати в собі гордість,особливо по відношенню до близьких та рідних , вона ні до чого тобі буде,коли ти залишишся самотнім!
  • «Старих поважайте, неначе батька, а молодих, як братів своїх рідних.» Як би у наш час усі люди дотримувались цього правила,то були найщасливішими. Бо зараз,людей похилого віку,які декілька літ тому назад творили наше майбутнє,намагаючись зробити все,щоб нам жилось добре,багато з молоді не поважають і відносяться байдуже! Це дуже мене засмучує.
  • «Пам’ятайте, як повчав мудрий Василь,підтягнувши коло себе юнаків: при старших варто помовкувати, премудрих уважно слухати, старшим підкорятися, із однаковими і юними мати одностайність і розмови вести без лицемірства, та якнайбільше розумом вбирати буцімто губка. Не лютувати словом, не паплюжити нікого в розмові, не сміятися забагато. Очі держати додолу, а душу ввись.» Вважаю, що це означає поважати старших, прислухатися до їх порад,з однолітками бути чесним і ставитися,як до себе! Тоді тебе будуть поважати і ти досягнеш успіху у житті!
  • «В домі своєму не лінитесь, та за всім пильнуйте самі, не покладайтесь на Бога чи на отрока, аби не насміялися люди ні над оселею вашою, ні над вашим обідом.» Кажучи іншими словами,місце,де ти живеш-твій показник тебе для оточуючих. Не потрібно на когось сподіватись,чогось чекати,а робити все самому. Ненавиджу безлад,він не дає змоги вільно пересуватися,відчувати себе у затишку. Тому підтримує це повчання та дотримуюсь його,чого раджу кожному. Кожна річ повинна мати своє місце!
  • «Обману остерігайтесь,та пияцтва, та облуди, від того душа ваша гине і тіло.» Ще ніколи,за всю історію людства, брехня,пияцтво,блуд не приносили нічого гарного. У брехні ти путаєшся та з часом забуваєш,що є справжнім,а що ні. Пияцтво та блуд знищують твоє здоров’я, що не робить тебе щасливішим.
  • «Куди б ви не вертали стежину рідною землею, не давайте творити зло та шкоду отрокам своїм ні у селах, ні у посівах, щоб люди не проклинали вас. А куди б не прийшли та де б не затрималися, наситьте та напийте нужденного.» Де не був би ти,не має значення, чи твоє це рідне село,чи чуже,допомагай людям і вони допоможуть тобі. Тоді у будь-якому місці будеш почувати себе в затишку та теплі))
  • «Хвору людину провідайте. Небіжчика проведіть в послідню дорогу, адже усі ми смертні.» Це повчання про те,що не потрібно залишатися байдужим до людей з проблемами,бо ви теж можете опинитися у такій ситуації і залишитись самотнім у ній!
  • «Щонайбільше поважайте гостя, звідкіля б він до вас не прийшов: простий або вельможний, або посол; якщо не маєте змоги по шанувати його подарунком, то хоча б пригостіть його їжею та питтям, адже він, пересуваючись далі, возвеличить вас у всіх землях доброю або злою людиною.» Думаю,що це значить,що потрібно з повагою та обережність ставитися до незнайомих людей. Адже відомо,що слава завжди йде попереду людини.


неділя, 7 лютого 2016 р.

Перша друкована книга українського автора (7 лютого 1483 р.)

Як відомо, в середині ХV століття Йоганн Гутенберг сконструював перший в Європі друкарський станок; книгодрукування швидко поширилося у західних країнах, стало одним із могутніх чинників епохи Просвітництва. До Східної Європи друкарський станок прийшов через більш як 100 років; так, у Москві першу книгу було надруковано 1563 року; в ті самі часи запрацювала Острозька друкарня.
Мало відомо, однак, що задовго до цього і невдовзі після винаходу Гутенберга в Римі була надрукована книга (на латині) під назвою «Прогностичні міркування щодо поточного 1483 року магістра Георгія Дрогобича з Русі, доктора філософії і медицини». Це була перша друкована книга українського автора. На сьогодні у світі залишилося всього три примірники «Прогностичних міркувань…» (в Україні — жодного), які вже кілька століть циркулюють серед європейських раритетів і згадуються у каталогах першодруків. Так, у каталозі Мюнхенської антикварної фірми за 1896 рік написано: «Оця перша книжка автора з Русі, досі невідома, є вельми рідкісна, унікальна. Вона особливо важлива не тільки з огляду на автора, але також і за своїм змістом». (За Юрієм Дупленком, «Українознавство», 2003.)
За змістом «Прогностична оцінка поточного 1483 року»— це астрологічний календар.На основі аналізу взаємного розташування небесних світил і оцінки різних небесних явищ автор робить передбачення про земні події.
На початку «Прогностика…» вміщена віршована присвята Юрія Дрогобича тодішньому римському папі Сикстові IV. Вступний вірш-присвята написаний елегійним дистихом (поєднання гекзаметра з пентаметром). Юрій Дрогобич турбується долею людського роду, оспівує розум, який людину «звеличує над світом», дає їй «могутню владу».
У трактаті автор подає також відомості з різних природничих наук. Зокрема, визначено з точністю до години і хвилини час двох майбутніх місячних затемнень і фаз Місяця впродовж усього року, подано певні вказівки про видимий рух планет. Заслуговують на увагу наведені у книжечці відомості з географії.
Ще у вступі Юрій Дрогобич надзвичайно сміливо, як для його часу, однозначно стверджує пізнаваність Світу:
«Хоч і далекі від людей простори неба, та не такі віддалені від розуму людського. Ми знаємо із наслідків про їхні причини, а з цих останніх наслідок пізнаємо».

четвер, 4 лютого 2016 р.

Відомий земляк Климент Квітка



Є люди, які мають заслужене місце в історії української культури ХХ століття, але про кого незаслужено забули майже всі, окрім вузьких фахівців і групки інтелектуалів. Він був етнографом, фольклористом, музикознавцем, який зібрав і записав, зберіг для нащадків шість тисяч народних пісень. У 1929 роки Всеукраїнська Академія наук висунула його кандидатуру на обрання дійсним академіком. 
Все це про нашого земляка, уродженця Сумщини, чоловіка всесвітньовідомої "доньки Прометея" Лесі Українки - Климента Квітку.

"В музичній фольклористиці він має величезні заслуги не тільки, як збирач народних пісень на терені України, Росії, Середньої Азії, але як видатний теоретик мислитель. В молоді студентські роки, великий вплив на його світогляд мало особисте знайомство і зв‘язки з Миколою Лисенком, з Оленою Пчілкою, розуміється Лесею Українкою. Квітка був організатором першого в Україні музично-фольклористичного осередку, кабінету музичної етнографії при Всеукраїнській академії наук. Цей кабінет, до речі, займався не тільки фольклором України, але і фольклором національних меншин, що жили в Україні. А це був перший такий прорив і дуже важлива новація для історико-прорівняльних досліджень" - зауважує професор Софія Гриця.
Цікаво про Климента Квітку:
Незнайомий знайомець Климент Квітка
Серед моря її пісень
Рок у житті жінок Климента Квітки